Залишки печерного монастиря знаходяться біля покинутих штолень. Значна частина печер була зруйнована штольнями з видобування вапняку у радянську добу (1950ті роки).

Стіна на р. Русаві згадується серед подільських поселень з найстарішими скельними монастирями, заснованими приблизно в XI ст., майже одночасно з Києво-Печерською лаврою:

"Основание скального монастыря в с. Стене Ямпольского у., местное предание ... относит к временам преподобних Антония и Феодосия Печерских".

"По местному преданию, преподобний Антоний Печерский, следуя с Афона в Киев, продолжительное время провел у Лядавы, занимаясь подвижничеством и поучением народа. Такое же предание сушествует и о других скальных монастырях, как например, Бакотском и Стенском".

Вищезгаданий стінянський скельний монастир, очевидно, можна ототожнити з так званою Яланецькою скелею. Це — печера, видовбана в цільному камені у скелі, що відома під назвою Стінка, яка розташована проти Замкової гори. Щодо печери, то ще в кінці XIX ст. було зафіксовано легенду, ніби тут починається підземний хід в с. Яланець, віддалене на відстані 10 верст від Стіни. На той час печера являла собою видовбаний у скелі з піску і вапняку вузький прохід у 1/2 аршина заввишки і 4 аршина завширшки. Далі прохід звужувався і ніби розгалужувався у вигляді вузьких отворів, які могли мати продовження у менші печери, але потрапити в них виявилося неможливо через обвали і нестачу повітря.

Яланецька печера це природна печера закладена у вапнистих пісковиках. Праворуч від сучасного входу у штольні збереглись залишки стіни з склепінням (довжина 3,70 м). Вперше у науковій літературі пам’ятка згадується у 1887 р. у статті «Сказание о Подольском городе Баре и Барском Свято-Покровском монастыре» в «Подольских епархиальных ведомостях». У 1999 р. пам’ятку обстежували П.О. Нечитайло та С. Белінський.

У печері зафіксовано значну кількість петрогліфів, які, умовно, можна розділити на три групи: антропоморфні, символічні та буквено-цифрові. До антропоморфних зображень належить іконка, розміром: 0,12 х 0,16 м, висічена в скелі, зліва від входу, за 2,0 м вглиб печери. Ікона напівстерта, поганої збереженості. З символічних зображень найбільшу кількість становлять чисельні варіанти хрестів. З написів дослідникам вдалось прочитати лише декілька, написаних кирилицею: «Помяни Г(оспо)ди Григория». На початку речення чітко вирізьблені чотири цифри: 1496. Також є ще написи: «Помяни Г(оспо)ди Илію и тому свое НБ…», «Помяни свого…», автографи: «Антоній», «Григорий», «Гаврн» та ще один напівстертий напис, але з чіткою датою: 1756 р.

Більшість написів поганої збереженості через процеси вивітрювання та вологість у печері. Сучасні дослідники розділяють існування печери на два періоди: язичницьке святилище та християнський скит або монастир. Другий період існування комплексу можна датувати 9–18 ст.

1. 1. Одвічна Русава, Вінницький обласний центр Народної Творчості, Вінниця 2003
2. 2. Пам'ятки історії та культури Вінницької області. Частина ІІ. Оратівський-Ямпільський райони, А.В.Войнаровський та співатори, Житомир 2021
3. 3. «Сказание о Подольском городе Баре и Барском Свято-Покровском монастыре», «Подольские епархиальные ведомости», 1887
4. 4. Дослідження печерного монастиря в с. Стіна // Матеріали Х Подільської історико-краєзнавчої конференції, Нечитайло П.О., Кам'янець-Подільський 2000
5. 5. Подолия. Историческое описание, Батюшков П.Н., Санкт-Петербург, 1891
6. 6. Приходы и церкви Подольской епархии // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, Сецинский Е., Каменец-Подольский 1901
7. 7. Памятники старины в Подолии, Гульдман В.К., Каменец-Подольский 1901